Катастрофа в закупівлях МОЗ

Катастрофа в закупівлях МОЗ

31 октября 2014 г.

Евгений Дятлов

Хто винен у провалі тендерів на закупівлю ліків, чому так вийшло і що розповідають Яценюкові. 

Уперше в історії України Міністерство охорони здоров’я станом на кінець жовтня не змогло закупити необхідних ліків у рамках річного бюджету. Ці тендери, як нагадує в INSIDER Юрій Ніколов,  завжди проводили навесні-влітку і з урахуванням минулорічних перехідних запасів. Це дозволяло проживати рік без фатальних збоїв.

Цього року – наче пороблено. При цьому в Кабміні дозволяють собі абсолютно хамське та недолуге ставлення до ситуації.

Урядовці вважають, що заміна керівництва МОЗ і суровий наказ Арсенія Яценюка “впродовж трьох тижнів” провести необхідні закупівлі нібито покращили ситуацію. Тому там дозволяють собі ставитись до мітингів громадських активістів як до “проплачених” та “замовних”.

Але справа в тім, що активісти сигналізують про один простий незаперечний факт – таблеток у лікарні, незважаючи на частково проведені тендери, так і нема. І проблему треба вирішувати негайно, не ховаючись за посадові інструкції та формальні відписки.

Отже, що треба знати про цьогорічний стан у тендерах МОЗу.

Стан закупівель

МОЗ має купити на 2014 рік медичних препаратів та медичних виробів  на 2 млрд грн. Згідно з підрахунками Центру протидії корупції, фактичний стан з тендерами такий, що до стадії акцепту дійшли тендери на суму всього 0,63 млрд. З цієї суми угоди укладено на 0,55 млрд грн. По решті акцептів угоди мають укласти ще пізніше.

Важливо, що ні оголошення тендеру, ні навіть укладена угода з переможцем не означають, що таблетки з’являться у лікарнях тут і зараз. Оскільки їх треба ще замовити на заводі-виробнику, у якого свої графіки по вже замовлених ліках.

В середньому цикл виробництва препаратів складає від 90 до 180 днів. Тобто, реально після укладення угоди може пройти до півроку, поки таблетки доїдуть з Європи/Індії/Китаю/Росії до українських лікарень. Тобто, акцепти не лікують.

Фото: network.org.ua

Це чудово розуміють у МОЗі, тому сором’язливо пишуть у тендерних оголошеннях про терміни поставки таке: “Протягом 2014 року згідно з узгодженим графіком поставки, зазначеним у договорі про закупівлю”.

Справа в тім, що ці “договори про закупівлю” ніколи не оприлюднюються. Які там справжні графіки поставки – є таємницею. Причому комерційною, оскільки однією з сторін угоди цілком природно є приватна фірма-постачальник.

Тому в міністерстві, згідно з законом, є повне право не розкривати таємних подробиць своїх відносин з постачальниками. Чим чиновники і користуються у повний зріст.

Мало того, ці договори зазвичай змінюються додатковими угодами, в яких прописуються пролонговані терміни поставки, адже чиновники МОЗу чудово розуміють, що поставити препарати в строк фізично неможливо.

По факту маємо наступне. З необхідних проведено лише чверть тендерів у грошовому виразі, і таблеток досі нема.

Хто винен

Перший заступник міністра охорони здоров’я Руслан Салютін відразу по призначенні робив все, аби нікуди не поспішати з проведенням тендерів: ходив у відпустку, тікав на лікарняний, ховався по кабінетах.

Тобто, тендерні процедури з весни свідомо затягувались аж до осені, що і призвело до дефіциту ліків. Все це робилося для того, щоб дати можливість фармацевтичним компаніям перереєструвати вищі ціни в Реєстрі оптово-відпускних цін, адже компанії не можуть продавати препарати за цінами вищими, ніж вказані в реєстрі.

Багатьом “намоленим” підрядникам МОЗу абсолютно нецікаво знижувати ціну на ліки. Але без вироку суду чи хоча б карного провадження ми не можемо стверджувати, що відповідальні особи міністерства вступили у змову з постачальниками і затягнули тендери аж до тієї межі, коли держава стоїть перед вибором: купуй таблетки по нав’язаній постачальниками ціні або хворі у державних лікарнях почнуть помирати без таблеток.

Тому будемо вважати, що тут просто співпало бажання одних не знижувати ціни з бажанням інших відлежуватись на лікарняному.

Руслан Салютін/Фото: obozrevatel.com

За оцінкою міністра Олега Мусія, корупційна маржа у попередні роки становила до 40% від вартості препаратів. Однак це може бути заниженою оцінкою, оскільки деякі препарати в Україні коштують в рази (!) дорожче, ніж у сусідніх державах.

У будь-якому разі про наявність корупційної маржі у тендерній ціні МОЗу свідчить такий факт. По одному з тендерів, які МОЗу таки вдалось провести, було закуплено двокамерні штучні водії ритму серця (режим DDDR) по 15 600 грн. Минулого року їх купували по 25 000 грн. Тобто, ШВРС за рік подешевшав у 1,7 рази. При цьому за цей же рік гривня знецінилася майже вдвічі.

Однак разом з цим на інших тендерах МОЗу є протилежні приклади. Наприклад, вакцину для профілактики сказу придбано по 65 грн. за дозу, хоча минулого року міністерство купувало цю вакцину по 30 грн. Тобто, вакцина подорожчала більш, ніж удвічі, що відповідає і зростанню долара, і введенню 7% ПДВ на ліки, і збереженню “маржі попередників”.

Міністр охорони здоров’я Олег Мусій дуже добре розповідав і про 40% корупційної маржі, і про саботаж з боку Салютіна, і про блокування його ініціативи по звільненню Салютіна з боку керівництва уряду. Адже формально звільнення або призначення першого заступника будь-якого міністра знаходиться у компетенції прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.

Олег Мусій/Фото: Максим Кудимець

Однак провина Мусія теж велика, оскільки він міг усунути Салютіна від обов’язків голови тендерного комітету МОЗ, ініціювавши службове розслідування, але не робив цього. Мовляв, ніхто з міністерських працівників, кому Мусій пропонував цю роботу, не погоджувався.

І саме у цьому місці міністр лукавить. Оскільки йому ніхто не забороняв зробити ротацію в Тендерному комітеті, поставивши іншу людину на це місце, або самому очолити тендерний комітет. Але міністр чомусь не зробив цю пропозицію сам собі. І зрештою Мусія і Салютіна було звільнено з МОЗу в один день.

Народний депутат Микола Мартиненко був саме тією силою, яка сприяла призначенню Салютіна до МОЗу. Раніше Салютін займався клітинною терапією і очолював державний “Координаційний центр трансплантації”. При цьому він виступив співавтором низки патентів щодо способів непрямої реваскуляризації нижньої кінцівки, у яких його співавтором був Сергій Мартиненко, двоюрідний брат нардепа і директор ТОВ “Інститут клітинної терапії”.

Микола Мартиненко/Фото:radiosvoboda.org

При цьому репутація Миколи Мартиненка, зрощена на поставках ядерного палива з Росії в Україну та образі життя мільйонера, навряд чи дозволяє вважати, що метою призначення Салютіна було тотальне знищення корупції у тендерах МОЗу.

“Мій улюблений дорогоцінний камінь – смарагд… і один із улюблених ювелірних будинків – Van Cleef & Arpels”, – розповідала його дружина Анна Мартиненко.

Зате його слава як одного із найдовіреніших радників прем’єр-міністра Арсенія Яценюка дозволяє припускати, чому в уряді вважають громадських активістів проплаченими лобістами постачальників, що не потрапили до пулу МОЗу. Хоча єдиною метою активістів є надходження ліків до хворих. А їх єдиним інструментарієм є мітинги під вікнами уряду.

У свою чергу проти них на останньому мітингу вже були задіяні натуральні “тітушки”, а якась фармацевтична фірма чомусь вирішила подати до суду на активістів.

Тому Арсенію Яценюку варто запам’ятати: акцепти не лікують. Лікують таблетки. І не треба ховатись за формальними вимогами закону про державні закупівлі про проведення відкритих торгів. Це довга процедура і вона абсолютно не заважає корупціонерам протягувати свої qhidqxiqerirkmp ціни.

INSIDER