На сайті туристичної компанії «Альмандри» http://www.almandry.com.ua/vertolet_aerotaxi.html в розділі «Оренда вертольота, літака та замовлення авіатаксі» година польоту коштує від 8,5 сотень до 3, 5 тисяч доларів.
Проте така сума є орієнтовною, адже вартість кожного рейсу прораховується окремо, в залежності від маршруту та відстані між місцем вильоту та точкою прибуття. Якщо курс валют на сьогодні складає 11,6 гривень за долар, то за допомогою елементарних підрахунків визначаємо, що середня вартість оренди вертольота складає близько 15 тисяч гривень. Є інформація, що Володимир Гройсман літає в Київ за 12000 гривень. Погодьтесь, недешеве задоволення. Тим більше, якщо брати до уваги те, що прем’єр-міністр України, а також начальник Гройсмана Арсеній Яценюк літає з робочими візитами до країн Європи економ-класом.
Тоді, коли політики дозволяють собі сповна пізнати дороге життя, на сході України в ході антитерористичної операції щодня гинуть українські військові. Солдати не мають відповідного захисного одягу, міняються бронежилетами та просять у рідних передати каски. Лише за останні кілька тижнів небайдужі активісти повезли десятки вантажів гуманітарної допомоги. Як би сумно це не звучало, збирають ці речі прості люди, небайдужі до чужого горя, або ж сім’ї, у яких єдиного годувальника забрали в зону АТО. Бронежилет 4 класу, що може втримати кулі автоматів АК-47 та АКМ, коштує 4200 гривень. То як донести Володимиру Борисовичу, що один його «крутий» політ вартує життя як мінімум трьох солдатів української армії? Як звернути увагу політиків на сльози матерів, у чиїх синів не було цього бронежилета, коли терористи обстрілювали українські бази? Напевно, престиж, комфорт та гроші насувають на очі більмо – хворе й до темноти сліпе. Але ж має залишитися хоча б краплина людяності та співчуття, особливо тоді, коли плаче вся Україна. Володимире Борисовичу, а з ілюмінатора Вашого вертольота видно кров, яку пролили за нашу і Вашу свободу українські військові?
також
Пригадуєте, як все добре було ще пів року тому: мовчазна сесія, більшість якої складається з маразматичних підлабузників, виконавчий комітет, «очищений» від опозиції, команда виконавців, переформатована за принципом тупості і особливої відданості, і навіть власна «кишенькова» газета. Ну чого ще бажати? Хіба що переобрання на новий (тепер вже посмертний?) термін. Навіть вихор чергових революційних подій виявився для Олександра Георгійовича лише лагідним вітерцем, який він зумів чи то «осідлати», чи то «купити». Одним словом: «Живи і радій!»... І раптом, немов би «прорвало греблю» - неприємності «пішли косяком».
Спочатку «на хабарі» ловлять однопартійця і давнього бізнес-партнера по «розробці» міських комунальних підприємств – Миколу Гуменюка. І хоча слідство «зависло у повітрі», але факт вкрай неприємний, який – як можна собі уявити – вимагає задіювання чималих «матеріальних ресурсів».
Пройшло зовсім обмаль часу і звинувачення в корупції (підтверджене судовим рішенням!) торкнулося безпосередньо Козятинського міського голови. Можна тільки здогадуватись, яких «різнопланових» зусиль довелося докласти, аби «розрулити ситуацію» в апеляційному суді!... (До речі, вирок скасовано по суто формальним ознакам, а факт корупційних дій ніхто не заперечив).
Не встигли перевести подих, як «хвиля» накрила першого заступника – Олександра Ломачука. Не надто «чистоплотні» оборудки з міським житловим фондом і його привели на лаву підсудних. І знову - «корупційний» вирок!.. Нова морока: потрібно повторно турбувати і зв’язки, і гаманець, аби зберегти свою «праву руку».
І саме в той час, коли «ворожі сили» вдарили по правій руці, під «сокиру» СБУ потрапила ще й ліва - на хабарі «беруть» головного архітектора міста. Ну точно, хтось наврочив!
Біда, як відомо, ніколи не приходить одна. Мало того, що у «любих друзів» повно проблем, так ще й ворогів не вдається «додушити». Не дивлячись на відчайдушне небажання, міському голові довелося повернути на посаду «опального» Павла Ясного. Мало цього відвертого «ляпаса», так тепер Виконавча служба вимагає відновити на роботі ще й Ігоря Лівшиця. А це – вже відверті «кліщі»!
З цього горя і величезної втоми Олександр Георгійович поїхав у відпустку на історичну батьківщину - до Грузії...
До чого я веду? А ось до чого: ми, українці, шануємо братній грузинський народ! А між братами все повинно бути по справедливості. На даний час в Україні постійно перебуває екс-президент Грузії пан Саакашвілі... Як би пан Гвелесіані (бажано теж, в статусі екс-мера) так і залишився б в Грузії – це був би чесний і братній обмін! А заодно, можливо, і «порчу» з нашої міської влади, нарешті, було б знято. А ви як qhiqquiqexiqrxkmp думаєте?
ЛЮБЛЮ КИЕВ
