Близкие контакты третьей степени. Василий Грицак и Омар Арфуш

Близкие контакты третьей степени. Василий Грицак и Омар Арфуш

Близкие контакты третьей степени. Василий Грицак и Омар Арфуш

04 апреля 2016 г.

Евгений Дятлов

Многие мои знакомые всегда характеризовали Василия Грицака как «опера от бога», «настоящего «тэшника», человека чрезвычайно хитрого и умного. Я знаком с Василием Сергеевичем достаточно шапочно и ничего кроме некоей приторности в его поведении для себя не отметил. Но, странная «спецоперация» с французской сенаторшей Натали Гуле заставляют усомниться в оперативной одаренности нынешнего шефа СБУ.

 

Цитируем газету «Тиждень»: «Тиждень  поцікавився у Наталі Гуле: де саме, за її інформацією, знаходиться табір, хто в ньому перебуває та звідки вона дістала інформацію? «Табір — в Дніпропетровській області, — відповіла сенатор. - Там відбувають підготовку вихідці з Північого Кавказу та Середньої Азії, чеченці, а також турки та йорданці. Моє джерело — голова української спецслужби Василь Грицак.” Згідно з версією подій пані Гуле, очільник СБУ був ініціатором зустрічі. Організував візит Василя Грицака до робочого кабінету сенаторки його “контактна особа”, як вона висловилася, — пан Арфуш. “Пан Грицак віддав мені досьє, яке я передала до французьких спецслужб, на його прохання. Я лише спрацювала посередником. Питайте деталі в Грицака.”

Спроба більше дізнатися про ситуацію у першого секретаря посольства, в обов’язки якого входить співпраця з партнерськими спецслужбами та правоохоронними органами Парижі, Ігоря Мельничука не увінчалася успіхом. “Я не був ані присутній на зустрічі, ані залучений до її організації”, — сказав він Тижню. Поки що не вдалося отримати детальних роз’яснень і від прес-служби СБУ в Києві. Речник структури, Олена Гітлянська, лиш коротко повідомила, що стаціонарного табору, в якому б тренувалися бойовики Ісламської держави, в Україні немає. Натомість СБУ минулого року виявила в Дніпропетровську пункт тимчасового переховування членів угруповання «Ісламська держава», а також нещодавно викрила чотири транзитні центри прихильників ІД.

Успіхи — це, звичайно, добре. Але СБУ так і не відповіло на запитання Тижня: чи справді сенаторка отримала від керівника відомства досьє про тренувальні бази терористів в Україні? А також — чи дійсно зустріч організував Омар Арфуш? За інформацією паризького колеги, пані Гуле передала досьє про табір, в існуванні якого вона, схоже, не сумнівається, до одного з відомих французьких тижневиків. На підтвердження своїх слів сенаторка демонструє фото візитівки Василя Грицака. Згодом Олена Гітлянська таки підтвердила факт зустрічі Василя Грицака з Наталі Гуле, однак, за її словами, тема зустрічі була зовсім іншою, якою саме — речниця не уточнила. Так само вона не надала жодної інформації щодо участі в цих переговорах Омара Арфуша Тиждень направив офіційний запит на ім’я голови СБУ і чекає детальних пояснень.»

Вобщем, чем дальше в лес, тем тупее партизаны. Сделать своим «контактным лицом» Омара Арфуша … это самому «законтачиться», грубо говоря. Понятно, что оперативник не с ангелами работает, но Председателю СБУ иметь дело с настолько мутными персонажами как Арфуши … И ради чего? Чтобы познакомиться с французской сенаторшей?

Попробуем разобраться, что же все-таки это было, почему наш Штирлиц оказался так близок к провалу? Наверняка, изначально Грицак вовсе не намеревался навредить Украине. Скорее даже наоборот. Хотел убедить влиятельного французского сенатора в том, что украинские спецслужбы – мощный заслон на пути джихадистов в Европу. Надо полагать, то, что Грицак якобы через Гуле намеревался передать информацию для французских спецслужб – туповатая, но легенда для самой Гуле. Потому как, Грицаку для того, чтобы информировать французские спецслужбы Гуле была вовсе не нужна. Для этого есть другие отработанные каналы. Грицак хотел убедить именно французского парламентария в надежности Украины как партнера в борьбе с терроризмом. Намерение, конечно, хорошее, но … как говорится, дай альтернативно одаренному в руки стеклянный пенис, он и пенис разобьет и руки порежет. Во-первых, манипуляции с иностранным парламентарием никоим образом не входят в сферу должностных обязанностей Председателя СБУ. Мало того – это противозаконно. СБУ действует внутри страны. Для работы за рубежом есть МИД, СВРУ и так далее. То есть, Грицак рановато почувствовал себя главой Администрации Президента, чтобы влазить в деятельность любой структуры. Что получилось из этого – видим сами.

Второе. Взять в качестве доверенного лица для таких тонких операций такую фигуру как Арфуш – это самого себя поиметь в извращенной форме. Живущими за счет торговли «живым товаром» брезгуют даже в тюрьмах. Кроме того, семейство Арфушей в десны целовалось с «шишками» режима Януковича и продолжает делать это и сейчас. Если попробовать включить логику, то не покажется невероятным предположение, что это семейство так же весьма близко контачит и со спецслужбами РФ. Так что, использовать Арфуша в качестве «контактного лица» в высшей степени странно.

Что имеем в итоге. Суперделикатная операция по воздействию на французского парламентария обернулась громким скандалом, полным рассекречиванием и несмываемым позором. Глупая француженка все перепутала (или Грицак не додумался перевести документы на французский и это сделал Арфуш), назвала на весь мир Украину чуть ли не террористической страной. Заодно «слила» и Грицака и его «контактера» Арфуша. Василий Сергеевич, вам явно не стоит заниматься дипломатическими операциями и высокой политикой. Может лучше… ну вы понимаете.

Сейчас Грицак пытается неуклюже оправдаться. После истерики, которую он закатил Натали Гуле, последняя вроде как открестилась от своих слов. Пресс-секретарь СБУ Елена Гитлянская на своей странице в ФБ пишет следующее: «Журналісти звертаються до мене з проханням спростувати «сенсацію» щодо існування в Україні міфічних таборів джехадистів. Думаю, найкраще опублікувати лист Віце-Президента Комітету Сенату з іноземних справ та національної оборони Наталі Гулє до керівника СБУ Василя Грицака, яка висловлює обурення повним спотворенням її слів. Вона дозволила опублікувати лист аби зняти всі можливі інсинуації, а також спроби використати цей «вкид» в інформаційній війні проти України.

***

Шановний Василю, хочу висловити Вам своє здивування і обурення стосовно появи статей, які повністю спаплюжили заяви, що я зробила минулого тижня на радіостанції “France-Inter”. Наприкінці розмови, яка тривала понад дві години, я згадала про деякі речі, які стосуються розслідувань Вашою службою у сфері боротьби з тероризмом, як це робиться і у нас. Моє просте і недвозначне висловлювання було, тим не менш, інтерпретоване як звинувачення України у співробітництві з ІДІЛ, що є викривленням істини, брехнею і абсолютно неприйнятним маніпулюванням. Я не знаю українську журналістку Аллу Лазареву, я її ніколи не зустрічала, не чула і не знаю звідки вона бере те, що називає інформацією, і що вона є нічим іншим як вигадкою. Якщо наміром цих так званих журналістів є негативний вплив на голосування, яке має відбутися в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, додаючи поганого іміджу Україні, то ця плачевна операція обернеться проти них самих. Угода тим більше є необхідною, якщо зважити на серйозність терористичної загрози і на те, наскільки нам ще більше потрібна Європа. Насправді, Ваша боротьба з джихадистським тероризмом є зразковою і мої заяви ніколи не мали на меті представити Вашу країну як “надійний притулок” для ІДІЛ і, більше того, стверджувати, що українці до цього спеціально готувалися. Співробітництво Франції з Україною у сфері боротьби з тероризмом є показовим, як ми це і продемонстрували під час нашої офіційної зустрічі у Сенаті декілька місяців тому під час мого головування в Комісії з розслідування справ стосовно джихадистських каналів постачання. Практика деяких ЗМІ заслуговує бути засудженою у судовому порядку і я залишаю за собою право подати скаргу за наклеп. Звичайно, я уповноважую Вас опублікувати цей лист для того, щоб покласти край непристойній і жалюгідній полеміці. Водночас, як Ви, так і я працюємо для безпеки наших співвітчизників, дехто вочевидь має інші наміри, такі як дестабілізація Вашої країни, не дивлячись на відому складну ситуацію з окупацією. Заздалегідь дякую за те, що триматимете мене в курсі цієї справи. З найкращими побажаннями, Наталі Гулє Сенатор Віце-Президент Комітету Сенату з іноземних справ та національної оборони.»

На самом сайте СБУ этой новости почему-то нет. Что заставляет усомниться в подлинности письма Натали Гуле Грицаку. Одно дело страничка в ФБ, другое дело – официальный сайт СБУ. На это намекает и автор исходного материала, известная украинская журналистка Алла Лазарева. Так же у себя в на странице ФБ она пишет: «Перш ніж коментувати текст, я б хотіла бачити оригінал листа сенаторки до голови СБУ французькою мовою.»

Журналист уровня Лазаревой безусловно записывал разговор с Натали Гуле и скандал может иметь не менее громкое продолжение.

Впрочем, в нашей стране подобными «проколами и штангами» уже никого не удивишь. К тому же Грицака от позора спасает то, что сейчас у нас начинается куда более громкий скандал с оффшорами Порошенко.

Закончить же этот материал хочется популярной в СБУ поговоркой. Страна нуждается в героях, ….. рожает дураков.

P.S.Мы сознательно не касаемся еще одной гениальной оперативной комбинации с поимкой сотрудника Департамента контрразведки СБУ Юрия Иванченко. Оправдания насчет того, что сотрудник “в распоряжении с 2015 года”, а с 2014 года лишен допуска к гостайне … мягко говоря, не убедительны. В любом случае, Иванченко — секретоноситель. И почему в ведомстве Грицака контрразведчики самовольно выезжают в Россию — вопрос интересный. Странный метод охраны гостайны. Как там, кстати, история с Трепаком? Василий Сергеевич, в свете шокинского позора не собираетесь вернуть хорошего сотрудника? А то сдали как стеклотару в угоду прокурорским. 


Станислав Речинский, «ОРД»


Теги статьи:
Распечатать Послать другу
comments powered by Disqus
Скандальный конфликт между Мишелем Литваком и угольными компаниями, который мог существенно повлиять на российскую экономику, подтолкнет ли …
Тимченко и Михельсон находят способы обхода санкций США, поставляя оборудование для российского газового проекта в Арктике.…
Дочерняя компания "Роснефти" – "РН-Юганскнефтегаз" – получила дело и штраф за незаконный трубопровод на месторождении в Югре.…
Третий день подряд в Челябинской области работает выездная проверочная комиссия из Генеральной прокуратуры РФ.…
Коррупция в Краснодарском крае продолжает усиливаться, однако претензий к губернатору Вениамину Кондратьеву не имеется.…
У десятка компаний, связанных с семьей Павла Тё, поддерживаемого командой Собянина, изменился конечный владелец.…
loading...
Загрузка...
loading...
Загрузка...
Все статьи
Последние комментарии
Наши опросы
Как вы считаете, санкции влияют на обычных граждан России больше, чем на политическую элиту?
Да, санкции коснулись меня
75 (41%)
Нет, санкции влияют на всех примерно одинаково
18 (10%)
Санкции скорее затрагивают политическую элиту
29 (16%)
Трудно сказать
58 (32%)

Вы уже принимали сегодня участие в этом опросе!

Показать результаты опроса
Показать все опросы на сайте